Ждан вів на поводі запасного коня — на той випадок, коли Воронець під князем упаде чи буде поранений , — а довгим списом не менш успішно, ніж Янь, захищав князя зі свого боку.
Та Воронець не встиг зробити й кількох кроків, як у напруженій тиші несподівано пролунало два голоси.
Величезний воронець принца Баелора був швидший за Грома, і Дунк зміг побачити його краєм ока через зорову щілину.
Воронець грудьми, прикритими кольчужною сіткою, розштовхував низькорослих коней степовиків, копитами вдавлював у землю тіла поранених чи вибитих із сідла ворожих воїнів.
Воронець його вже додому несе, тільки далеко він перебуває, у неблизькому світі не наших людей.
А тим часом воронець вибрався на сухе, обтрусився, стріпнув гривою, захопив у неї пасмо місяця і з іржанням помчав до свого товариства.
Воронець обабіч першого був вдягнений у лазурово-золоті ладри; коли він блискавкою мчав мимо, його чабраком бігли кучері від вітру.
І воронець під ним, коник вірний і прудконогий вороної масті.
Воронець, почувши волю, крутнувся і, сам ве знаючи куди, помчав по загуслих хвилях гречки.
— Тільки одного разу Воронець перекинув глечик з молоком.