— Дозволь старому дереву всохнути , — вів далі Седрик , — аби збереглася краса цілого лісу !
Та й на спалене дерево не міг би вказувати таємничий хазяїн скарбу, бо таке дерево мусило б скоро всохнути й загинути.
Тут нема місця поетам і художникам: «квіти фантазії мусять всохнути й померти там, де немає весни».
Навіть рослини, квіти поспішають напитися вологи, щоб потім, вдень, не всохнути від палючого сонця.