На тапчані, прикритому драною одежиною, лежить вуркаган.
А що той вуркаган на мене капає, так я скажу по правді: щастя його, що я в' їжджаю.
Тільки тепер вуркаган, присліплений злобою, впізнав Олександра … очі осмутніли, пересмикнулися губи.
Без жодного слова, пильно дивиться вуркаган на Антона Никандровича.
Пускай малахольні лягавії сміються, шо я бил геровскій вуркаган …
— Видно, вуркаган запеклий, а спить, мов ангелок , — пробурчала господиня і заходилася прибирати зі столу посуд.