— Чого ж ти закриваєшся, чого відвертаєшся від мене!
Світловидов, побачивши Бережного, різко одвертається й виходить.
А пан глянув. одвернувся… Пізнав, препоганий,. Пізнав батько свого сина, Та не хоче взяти.
Гайченко відвернувся, нещерпляче змахнув рукою — мовляв, тебе не переслухаєш, рушив до машини.
Його переслідувала вже від тижня думка, що щастя починає відвертатися від нього.
Земля здималась поперед плуга, репалась і одверталась чорними соковитими скибами набік.
Поли відвертаються.
Кого я любив, ті забулися, А з ким я дружив — відвернулися.
З того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгешці на груди.
Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами…
Поет [І. Манжура] гостро картає письменників-естетів, що відвертаються від зображення тяжкого становища народу і, прикриваючись розмовами про «чисте мистецтво», служать інтересам «дуків», «багачів».