Виявилося, що, одержавши від Речел відмову, він, замість того щоб упасти в розпач, незабаром після цього освідчився іншій молодій дівчині, що була відома як багата відданиця.
Дівка-відданиця мусила мати бодай невелику трикоблову землю, бичата і ялівку …
Я тобі дам золота, і кожна відданиця піде за тебе.
— питали бабусю, а вона : — «А б о я відданиця, щоб мені літа рахувати ?»
Ще тоді Марійка соромилась мені в вічі глянути, а тепер радо розмовляє, відданиця.
Відданиця шмарката, хату не вміє замести, жабі дорогу не годно перейти, а за парубками добре стріляє …
Велика й багата, як відданиця, розкішна, що всіх манить до себе, криваві свати йдуть, як до Острозької Гальки.
Приїхавши в село, де жила та дівчина, він спитав, як і скрізь робив, котра відданиця тут найбагатша, а котра найбідніша.
Та ще й на такий гарний — у стрічечках весь, як сільська відданиця.