Відрада — невеличке містечко, але на свято та пов’язане з ним гуляння зібралися всі довколишні хуторяни, а також міщани з Боговлади та дрібна шляхта.
Сама Марія відповідала на них не дуже акуратно, та писала: «Ваші листи для мене відрада, хоч я сама пишу Вам мало.
Цього року жеребок випав на Храм Зшестя у містечку Відрада, і Вогнедан мав бути серед суддів.
Цвітуть мої очі зірками, Коли доторкнешся устами Очей — там солодка принада У віях душевна відрада, Ти кличеш мене, Со-ло-мі-є !
— Корділія — відрада старого нещасливця , — мовив Сем Роулінз.
Не з жалю, бо як дочка мала кинулася до неї, вона ж благенько такеньки всміхнулася, як споглянула — так же бо променіло з очей хороших — відрада сама !
Нараз проміння темінь пронизало і сонце виринуло із імли, туманні пасма скоро почезали або розкудлані над гори йшли, яка відрада серце обійняла !
А Зоринка своє мала на мислі: Ласкавиця прибереже її для Богданка, вона не тільки відрада для зголоднілого по веселім слові серця, вона — порятунок.
Тому правитель приймав голову містечка з ратманами, радився з боговладським суддею Птахою, в чиєму віданні була Відрада і дбав про десятки дрібниць з яких власне і складалося свято.