Працюємо тяжко: ночі недосипляємо, вдень і відітхнути не маємо коли, мозолі на руках набиваємо: старі ще не злізли, а вже нові наросли , — і що нам з того?
Одного разу Прокоп уже був майже певен, що то вона; горло йому стиснулось так, що він мусив зупинитись і відітхнути, тим часом вона ввійшла в трамвай і поїхала.
Леон не дав і відітхнути ні собі, ні коням — сейчас же іюгнав назад до Дрогобича, щоби привезти Шеффеля.
Зупинився на хвилину, щоб відітхнути й зачав знову йти перед себе.
Нині вони могли спокійно відітхнути, могли навіть погуляти дещо.
Сила інерції давила їм груди, не давала відітхнути.
Та й це, мабуть, тільки перерва, коротенький, миттєвий спочинок, нагода полегшено відітхнути, а тоді все почнеться наново, знов він стане однією з тисячі фігур дикого, п’янкого, розпачливого танцю життя.
У вітальні бабуся Ірена вже витирала найнижчий ряд книжок, і я міг з полегшенням відітхнути.
— А я тобі казав, і не раз, у такому розрізі: дай собі відітхнути, відпочинь !