«Сам тепер віко оглянь і швидше до скрині прив’язуй
Тремтячи від страху, Мишко підійшов до раки і підняв віко.
Пригадуєш, як я прийшов позичити від тебе віко борошна, а ти мене прогнав і сказав: коли не можеш годувати дітей, іди до лісу повісся на дереві.
Стременний натиснув кілька заклепок, повернув якусь ромашку вліво, якусь черепашку вправо і вільно підняв важке віко скрині.
Сидячи в скрині, Спінеллоччо слухав усю їхню розмову, чув і їхнє вовтузіння, од якого віко ходором ходило, і мало не розсівся з жалю й досади; якби був не боявся Цеппи, то добре вибештував би жінку з своєї схованки.
Він прихилив віко, ретельно скриню замкнув, а тоді став до молитви.
— Тільки бив по обличчю, коли щось не так … — Віко, він часто бив маму?
Підійшов до високої мальованої скрині й хотів підняти віко: було примкнуте.
Найдужче їх тішив дзвіночок, що був у кожній скриньці й дзеленькав, коли піднімати віко.