І не видно вже хмар на обрії, бачу я: ліс вікодавній стіною зростає, чорний в жалобі велетень ліс …
У підніжжі скель вікодавній натиск води розмив під собою бездонне озерце.
На однім хуторі недалечко Дінця жив вікодавній мудрий дідусь-пасічник.