Ближчої неділі тихо й скромно відбулося вінчання в Знаменській церкві.
Джоне Ґріне (це до служки), ідіть собі додому — вінчання сьогодні не буде.
Пригадала його незвичайне сватання, їхнє вінчання, перші місяці подружнього життя.
Хрестин багато, казав він, а вінчання — жодного.
Я гадала, що все виглядає інакше: спочатку знайомство з родичами, весілля, а вже потім вінчання … Та інша морока.
Адже моє вінчання прикрашене було присутністю падишаха Мекки і Медіни, Соломона нашого часу, Повелителя Віку.
Таке уживання вогню відоме й тепер у весільному ритуалі: на Волині, коли молода йде до Церкви на Вінчання, вона переходить через вогонь; і вогонь спалить Дівчину, якщо вона вже втратила дівоцтво й обманює молодого (Вовк: Студії, ст.
Щоправда, перед цим вона сказала, що без вінчання про сватання не може бути й мови.
Мовиться тільки про церковне вінчання «заднім числом», як у Володимира Ігоревича й Кончаківни, які повернулися на Русь уже з первістком, хрещеним, здогадно, в Степу.
Години до шостої сиділа вона біля церковної огорожі, а про вінчання не було й чутки.