— навколо тільки й лунає, що це Великоднє віншування.
У розчинені двері гуцулів надійшли різдвяні свята, принісши давно народжені віншування, колядування.
Чулись-те, у князя свято, велелюдне віншування княжича буде.
Він уважно перечитав моє віншування, і його обличчя почужіло.
Віншування такої духовної величини мало б відбутися на державному рівні.
Йому здалося, що бачить він себе в той давно втрачений, розтриньканий, змарнований, спалений і водночас казково дзвінкий час, коли він самотужки підбирає мелодію і співає віншування могутнім веслярам.
За кілька секунд ми переводили дух на каменюках і приймали віншування свого друга Пітера.
Нарешті прийшов якийсь дядько і прогнав їх, але віншування на дубі д’Артаньяна Агашкін, безперечно, заслужив.