Часто розмова переходила на російську літературу, батько й син говорили про книги Толстого, Салтикова-Щед-ріна, про вірші Некрасова.
У вірші говорилося про «чашу й лезо», яких Ленґдон тут ніде не бачив.
Одного разу вчителька звеліла мені прочитати вірші на шкільному вечорі.
Та Марія, Маруся Марковичка, знала — він читає і для неї, і їй здається, що вона вперше чує ці вірші.
Не маємо майже нічого з тих смертельних п’яти років, коли йому було заборонено писати вірші в листах.
У вірші своїм він славить «людей, що знають смерть, що знають кров».
Потім чую, щоразу, приїжджаючи, приносить усе нові вірші Абая.
Стрільці, які були з ним в однім рою, розповідали, що цей дезертир «Орел» писав вірші і щось не був задоволений військовою муштрою.
Але в іншої миті, коли пір" їнка добра лягає на терези — пишуться поеми, складаються вірші, надходить осяяння вченим і митцям, народжуються генії й … зустрічаються ті, кому суджено зустрітися.