Якийсь віспуватий парубійко залетів збоку — трісь !
Віспуватий ломовик, що не спускав із прибульця погляду, підвівся й ступив до шинквасу.
Побачивши прибулих, від багаття підвівся кремезний віспуватий татарин.
З-поміж салдатів висунувся мужчина середнього росту, віспуватий, з маленькими, ніби заспаними очима, з солодкою усмішкою на широких, мов напухлих від ужалення оси, устах.
До табору під Рокитою над селом Лючки прийшли Хмара зі своїм братом Іваном, а також Базь і східняк Тяпка — здоровий, віспуватий охоронець.