Із калорменців серед них був лише вістун — він ішов попереду і вигукував: «Дорогу !
Вістун — тонкий, білявий хлопчак, пошепотівся з Іриним.
Вістун веде Денисюка спочатку стежкою, на якій з’явля ється щораз більше твердого, підмерзлого снігу, а там далі скручує в бік поміж дерева.
— Його королівська високість принц Кор Верхоландський просить авдієнції у ясновельможної панни Аравіси , — проголосив вістун.
Ось таке розповів юнак-вістун із міста, тяжко під час розповіді зітхаючи та час від часу схлипуючи, а селяни слухали його, засмучені до глибини душі.
— Коли прийде вістун , — сказала Мокрина , — не сперечайся.
Потому вістун та сурмач відійшли убік і схилились у поклоні, а вояки відсалютували.
Коли надходять вечори старих цивілізацій, жрець-ворожбит бере за лапи лісового птаха, і той — уже вістун і писар медіумічного письма в руках пророка чи розвідача джерел.
Обірвав усе вістун, що нагло вскочив і гукнув, засапавшись : — Сємьонов !. .