Новий вітрильник гордо, як білокрилий лебідь, пристав до берега.
Море лежало гладеньке, порожнє. Потім на обрії з’явився вітрильник.
Вітрильник із Капітаном Півбороди їхав на останній платформі.
Вітрильник нарешті пришвартувався, завмерли вітрила, на берег почали сходити люди.
Вітрильник білий на краю Затемнених земель Дарма чекав любов свою — Пресвітлу Німродель …
Вітрильник наближався до острова, й усі чотири матроси пильно вдивлялися в прибережні скелі.
Головний Інженер-Конструктор змайстрував спеціальний жолобок, який підставили під Вітрильник.
Вітрильник транспортував у прибережні міста тесані камінні брили з кам’яного кар' єру острова.
Вітрильник мчав, мов птах, і приємно було бачити над собою напнуті вітрила, а під ногами відчувати ледь помітне тремтіння палуби.
Вітрильник під назвою «Самотня Зірка» одразу привернув мою увагу; щоправда, там значилося, що він вийшов з Лондона, але ж «Самотня Зірка» — назва одного з американських штатів.
Але ще не встигли двоє останніх коліс товарної платформи (на якій стояв Вітрильник з Капітаном Півбороди) торкнутися твердої землі, як земля і небо здригнулися від страшного вибуху, і високий залізний місток розсипався, звалився на дно калюжі.