Боримисл подумав, що стара жилицька вітчина, яку вони покинули тому двадесять чи тридесять літ, зовсім поряд, лише перейти Данастр, і народ зірвавсь іти на землю вітців, а йти не може.
Вітчина моя поярмлена, сплюндрована, але то Україна.
Наша вітчина задихається пісками, чахлою сосною, багном …
Ці юнаки поклали свої голови за визволення вітчини, і вітчина збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні".
— буркнула Майка, бо Вітчина поява на Жилянській виявилася не настільки приємною, як очікувала.
Коли вітчина Великого князя, Земля Руська, стане супротиву, все піде порохом: піддасться один люд — піддасться й другий, і ні про що думати не доводитиметься.
Посеред кімнати лишилося розкладене крісло, порожні Майчина сумка й Вітчина косметичка.
Кинула трубку, впала на підлогу — мацала-мацала під диваном: де та Вітчина схованка? !