Так було душно, що аж уночі приходилось умиватись та віялом обмахуватись.
У неї є чудова колекція японських віял.
А пальми, замахавши сотнями віял, вітали — «осанна!».
— Горе з цим базікалом Глібом, язик у нього, немов віяло.
Легкі брижі схвачуються від бортів [човна] і. розбігаються віялом ледь помітних хвиль.
Жарптиця легко гойдалася на гілці, розпустивши віялом свій вогненний хвіст.
Віяло чи то дитинством, чи то старістю, але не його, дідівською.
Віяло в її руках стовбурчилося пір'ям і через те схоже було на дохлу пташку.
Віяло, рукавичка, пенсне — хто знає, що може стискати в останню мить рука самогубця?
Віяло висіло на стіні: витончені постаті чоловіків і жінок у пишних барвистих шатах, вежі й мости, строкаті знамена великого Хавнору — все це Тенар пам’ятала з юності.