Його обличчя не можна було назвати ні красивим, ні прекрасним: у словниках Землі не було досьогодні гідних слів, щоб описати його.
На Олега Миколайовича дивилося нахабне усміхнене обличчя німецького солдата у сталевій касці, сфотографованого на фоні Ейфелевої башти.
Він сидів на стільці, повернувши до мене мокре, широке обличчя; його волосся злипалось від поту, великий рот трохи скривився, а його погляд важко було витримати — стільки муки, болю і любові раптом з’явилося в його очах.
Але спокій знову набув відтінку суворості, хоча й менш похмурої, вбраної в оболонку байдужо-відстороненого виразу обличчя.
Вона трималася з надзвичайним самовладанням, але бувало, що з-під маски, яка завжди ховала від нього її обличчя, прозирав якийсь зовсім новий вираз.
Забуду його страшне обличчя, страшні очі і страшний залізний пазур.
Фай Родіс простягла руку над своїм роботом, опустила захисний щиток на обличчя, і вперше сильний голос жінки Землі пролунав на планеті Ян-Ях без передавального пристрою:
Утім, обличчя було чисте, набагато чистіше, ніж до цього, зникли й зашкарублі шмарклі з-під носа.
— Вони були Королями на Півночі багато тисяч років , — пояснив маестер Лювин, здіймаючи смолоскип вище, аби кинути світло на кам’яні обличчя.
Вона підвела своє дрібненьке обличчя до вечірнього неба й відповіла з дивовижною простотою: