Назустріч йому біг золотий кінь, назустріч бігла галява в лісі, і виступали, мов легені, золоті соснові стовбури.
І раптом галява забарвилась, ніби впала на неї небесна іскриста зірка.
Як зараз пам’ятаю — вийшов паш капітан Мержичка на галяву, галява була звичайнісінька собі, нагнувся квітку зірвати — а з квітки … Тут Посейдон збагнув, що Поліна вже вийшла з рубки.
Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом.
Попереду заясніло: за деревами вгадувалася простора галява.
Крізь лобову шибу видніло: сіро-зелена стіна соснового лісу, квадратова галява, поплутана засніженою порослю ожини, і могутній силует рейндж-ровера, котрий з’явився поміж деревами.
Вся галява перед «Пегасом» кишіла зеленими чоловічками.
Оця зелена галява буде нам за сцену, ті кущі глоду — за убиральню, і ми розіграємо все достоту, як перед са-мим князем.
А ось і галява на схилі, всіяна лобатим каміняччям мертвих чужинецьких голів, вони похмурою ватагою сіріють у траві, насиченій духом материнки.