Коли б не малинові звуки церковного дзвону, що злітали над банею храму й мирно та лагідно слалися долами, можна було б подумати, що цей жвавий та гамірний позавчора город як утихомирився на ніч, так і досі спить, утихомирений.
Зате голова став холодно-офіційним і наказав усім пробиратися услід за ним через гамірний натовп до пам’ятника.
Гамірний вечір, людська громада й зараз потім дорога по мертвому степу — за ту дорогу вона багато дечого передумала , — і тепер те все приходило їй в голову.
Попервах яскраві фарби змінювали одна одну, а Майка безбожно косячила, бо розгубилася вкрай — після загубленого в степах при морі райцентру гамірний, сяючий вогнями Київ вабив тисячами принад.
Не дивно, що цей гамірний притулок мав репутацію сумнівного і навіть небезпечного місця.
Зазвичай гамірний і повний людей будинок здавався зовсім порожнім.