Прокопові треба було возити зерно до млина, а сплюндрована гатка стояла на перешкоді.
Як дійдете до чотирьох дубів, так візьмете ліворуч, там просіка … А як просіку перейдете, там побачите болото … Там і починається гатка … А я тут посиджу , — додав Жердяй і сів під березою, прихилившись до неї спиною.
Тепер зрозуміло: треба піти в ліс і подивитися, що це за Голигінська гатка.
Гатка була збита колесами, воли збочили, пірнули в драговину й потягли за собою віз …
— На Татарський , — лейтенант нахилився, підняв загублений кимось пістолетний патрон, поклав його в кишеню , — є гатка.
У найзручнішому місці, де гатка була під ногами, Півень щосили погнав човна до берега і майже наполовину випхав його на траву.
І почала потроху гатка розхитуватись, розповзатись, Тут Півник зрозумів, що досить людям ще раз підтягти воза, а потім відпустити, тоді все — кінець !
Словом, Гатка-злочинця не стало теж, а його рід тепер судився з суддею Жерделю.
Він дуже хотів, щоб гатка закінчилася кінець кінцем, але вона виповзала й виповзала з-під стіни туману, мов стрічка, що розгортається , — вузька, слизька, непевна дорога.
— Зараз буде болото, а там Голигінська гатка , — тремтячим голосом прошепотів Жердяй.