Нарешті надійшов той гемонський служник із ліхтарем і почав дерти горло: «Тримай його, Сталкере, тримай міцніше !»
Здається, вітри всієї Південної Балтики зліта ються до цього міста на свій гемонський шабаш.
Тільки що це він робить, гемонський хлопець, що він робить !
А якщо не траплялося, то ви скажете, напевно: «От гемонський дідуган !
Коли озирнувся, а то гемонський козарлюга йому до хвоста коров’ячого дзвоника вчепив.
А той гемонський кріль, немов його гедзь укусив, вистри бом-вистрибом та в город.
Я любив лежати й дивитись, як той гемонський птах гордо походжає коло мене й усе росте, росте.