Страву варив Іцик сам, а малий Герман помагав йому як міг , — та хоть не раз і не зовсім смачно зладжена, вона смакувала їм якнайліпше, бо була приправлена голодом.
Герман, муркотячи, читав: «Високоповажний пане !
Герман хутко засунув руку в валізу, витяг звідти першу-ліпшу річ, і всі побачили, як вона на очах обернулася в тепле пальто.
Герман, зацікавлений, став над яму, опершись на стовпці, і пильно дивився в темну глибінь.
Але мені здався, що й вона кращої партії для нього не найде від вашої Фанні , — сказав Герман.
Герман не пригадує собі, щоб бачив її коли оживленою, свіжою, веселою, пристроєною, хоть на її лиці видні були сліди якої-такої краси.
— Але ви помиляєтесь: Герман не був закоханий в Лізу.
Всі позривалися з місць, а Герман поблід мов полотно: він догадувався, що цегла вимірена була в нього.
— Начальник відділу по організації цивільного тилу Герман Мельх , — миттю відповів Дементьєв.
Ще і тепер, пригадавши собі тоту стрічу і цілу сцену на улиці, Герман сплюнув з досади.