Купив на ринку гладущик сметани, кинув у нього таляри й дав парубкові, аби завіз йому до хати.
Аж тут гладущик крутнувся, мов живий, підскочив і перетворився на чоловіка в чорному плащі.
Ото якось пані Абрекова чимчикувала в неділю зі служи Божої, а під деревом великий гладущик красується.
Перемігши відразу, Федір схопив повну жменю цього чаклунського причандалля і всипав у гладущик, приказуючи те заклинання, яке перейняв од своєї жінки.
І щойно тільки молода відьма вифуркнула в каглу, чоловік її зіскочив з постелі, підкинув нових дров на жар, що згасав, налив свіжої води в гладущик і поставив його на вогонь.
По дорозі засапалася, опустила гладущик на землю і хутенько зазирнула під накривку.
Посеред столу стояв гладущик сметанки для дітей (а пан Бобер віддавав перевагу пиву) і великий кавалок жовтенького масла — кожен міг собі брати до картоплі скільки забажає.
Вже недалеко її камениця на Ринку, та гладущик такий тяжкий, що пані Абрекова знову спинилася спочити.