Як смикне, бувало, той «гниляк», то аж пищиш, га?
А ви, люди, й не знайте, що як помер мій отой гниляк Нестор, то лишив мені дві грядочки поля, що одна курка хвостом закриє, та копицю дітвори до того.
По цих словах він вклонився й одвернувся, потім знизав плечима і сказав стиха, але так, що його почули найближчі : — Гниляк !
Ось чому не всякий гниляк світиться, а лише «зачарований», тобто пронизаний міцеліями світних грибів.