Здавалося, що Артурові говорити зараз про справу не дуже хочеться.
Він учить їх говорити так, як говорять у найпрестижніших районах.
Навіть моя пам’ять виштовхує нецікаве, другорядне, то що вже говорити про нього !
І яким це чином вітер пронизав стрілою вашу руку, друже мій купець?
— Справді, їх так учать говорити , — презирливо відповіла Ельза.
Прилади показували, що з півдня дме слабкий вітер.
— Ну, так про те, що там написано, й треба говорити.
— Я хотів би говорити з паном доктором у дуже спішній справі.
Звідти вітер ніс приглушений відстанню низький гуркіт, схожий на віддалений гуркіт грому.
— Вітер, увірвавшись в вікно, роздмухав його плащ.