— продовжував Директор тим самим сентимен тальним тоном, але його обірвав голосний вереск.
І як добре, що ниньки іскриться-спалахує, мов сніг, щирий сміх.
Виступають і обдурять невинно-чудесними своїми скорботами, викличуть хвилювання, вичавлять вогкість на очах і справді щирий сміх.
Цукерки тобі носять , — чує Льошка тихий Марусин сміх.
Як няня іноді скликала У теплий день на муріжок Всіх Ольжиних товаришок , — Вона в горю-дуба не грала, Нудний для неї був і сміх, І шум їх вигуків дзвінких.
А вже чути далі крізь дрімоту — з ночі залунали голоси, жарти й дзвінкий дівочий сміх.
Проймаючий сміх Авреї зненацька обірвався на найвищій ноті.
Сміх, регіт, вигуки приглушили гнівні слова пана Азенка.