— Охоронна висловлює протест , — голос повної жінки зберігав байдужість, проте очі блиснули так, що бородань у кріслі нервово моргнув.
За вікном різко, простуджено киркнув старезний ворон, якому довгий вік змінив голос і покульгавив ноги.
Скрегнув розлючений голос, як залізо об камінь, і раптом зірвався.
Виття Цербера, милий мій, хоча подібне до твого співу, менше мені дозолятиме, бо не був йому ніколи другом і за голос його соромитися не мав обов’язку.
І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос та плакали.
— Випий , — сказав я, поволі повертаючи собі власний голос.
— Швидше , — поквапив їх тихий голос Маленького Блейна.
Він, мабуть, встиг перехилити чарчину, бо голос його лунав веселіше й енергійніше.