Гомінка, сяюча вогнями Москва ніби підкреслювала своїм контрастом важливість і глибину цієї тиші в кабінеті.
В квадратному салоні кипіла рухлива, гомінка юрба.
Вулиця Бланш, однак, сяяла вогнями; господарями тут були її мешканці - гомінка французька юрба.
Вона он яка гомінка та улеслива з фессалонікійцями.
Гомінка юрба молоді наблизилася до хатини трьох друзів.
Маленька гомінка річечка віками терпляче гризла кам’яну стіну, а там, де вона не змогла пробити собі путь, вода підмила скелі, й кам’яні брили впали вниз.
Біля майдану їх наздогнала гомінка бригада агітаторів, яким народ дав на Поділлі своєрідну назву — «червоні старости».
Зала до краю була заповнена стрункими постатями, освітлена тисячами маленьких вогників, гомінка від тисяч радісних і веселих голосів.
Довкола гомінка атмосфера очікування переймала говірку юрбу, потенційних переможців, котрі проводили ранок за віншувальними тостами.
На хвилину у вітальні запала ніякова тиша, тоді нараз розляглася гомінка мова.