Дівчинка подивилася з-під насуплених брів на Лесю, перевела погляд на гостинчик, що його крутила в руці, не наважуючись їсти, і вже потім, ніби переконавшись, що Варчине здоров’я таки хвилює панночку, мовила : — Або я знаю.
Я товар куплю, дві ціни заплачу, вас напою, нагодую й цареві гостинчик передам !
У самого — тільки тор — бів для грошей не вистачає, а варто з’явитися — як та дитина: а де гостинчик?