Душу, її … її, теє-то як його … Грижа явно хотів сказати щось ще, але затнувся, закашлявся й замовк.
Нарешті приятелі Грижі кудись поділися, слідом за ними хитлявою ходою пішов із винарні й сам Грижа, а вони з Трейтором залишилися за столом удвох.
Що йому тепер пусте балакання глупих ріпників, що псоти сина, що грижа з жінкою !
Коли прийшов до винарні, Грижа з цеховими старшинами вже чекав на нього.
Всі прикрі, важкі враження нинішнього дня щезли, мов ніколи і не бували, бо тепер , — думав Герман , — коли його щастя вернуло, коли діла ідуть добре, тепер вся тота невчасна грижа не має ніякої підстави, не має розумної причини.
Рифка, мов сорока в кістку, зазирала йому в лице, пильно добачувала всі зміни, всі нові борозди, які повиорювала на нім грижа і непевність.
Такий стан речей зачіпав його професійну гордість, і якось Джозеф зопалу кинув своєрідний виклик Арчибальдові Шварцу на прізвисько Грижа — визнаному авторитетові серед віденських домушників.
Хвилями відзивалося у ній щось, немов грижа совісті.