Минали години, мабуть, я б і далі сидів там, якби раптом не згадав Юнатанових слів про те, що інколи треба наражатись на небезпеку, а то будеш не людина, а грудка гною.
— запитав Бергамот, вдивляючись вперед і відчуваючи, як до горла підкочується крижана грудка.
І там, куди він дивився, появилася жива руда грудка.
Чужорідна грудка в глибині скронь непомітно зникла.
Ця грудка бруду й слизу гордо стояла й розмовляла з духами, перед якими ти, дух, зіщулився.
Безформна грудка справді дуже нагадувала злиплі докупи цукерки-подушечки, до яких поприлипав папір.
Навіть стара, велика, чорна кітка, що звичайно в таку пору любила відбувати лови, лежала під печею, як грудка чорної землі.
Грудка аж засвистіла в повітрі і з величезною швидкістю влучила у крадійку.