У Польона, що йому під Сапановом обірвало пальці, справжня гульня.
Та до краю сну, до смерку, тут гульня весела йшла.
Теодозій Печерський, прийшовши раз до Святослава, застав там музикантів; одні грали на гуслях, другі на органах, треті на «замрах», і взагалі йшла гульня, як «це звичайно буває в князів».
Гульня відцуралась, З журбою спізналась, І частенько серед ночі Стали плакать карі очі І серденько нить.
Жодна гульня без Степана не обходиться — як же без музики обійтися?
Далеко відійшов од майдану, де кипіла гульня , — вуха йому забивала чорна тиша.
У хаті йшла гульня, а в душі - похорони, і не можна було їх втопити ні заморськими винами, ні домашнім самогоном.
Проте гульня і жіноче товариство були мені заборонені.
Не хочеться йти на бульвар, і гульня мене не бере" , — думав Ломицький, дивлячись на вештатння людей по улицях.