Білу подушку бруднить сукровиця, кричить усе тіло, пече вогонь; парубок не може навіть поворухнутися, і знову пахуча горілка гарячить губи і рот …
А потім перестала відповідати, й одного дня, коли ми всі сиділи за столом, вона зсунулася з ріжка каміна і впала у вогонь.
Вой розумів: скоро вогонь зовсім погасне, і тоді доведеться вступати в бій з оскаженілою зграєю.
Костя незворушно припалює цигарку, прикриваючи вогонь спиною.
Земля двигтіла, міста-смітники з гуркотом і скреготом випльовували в небо куряву, пару, чад, світло й вогонь.
Це примусило мене замислитись над тим, як розкласти вогонь, щоб випалити мої горщики.
Вогонь палає, освітлюючи чорні, засмаглі обличчя … (Непомітно до гурту підходить баба Устина.
Ще більше олії у вогонь підлив королівський секретар.
Одне з вас мусить у певному місці скерувати «Розвідника» на Чорну Ріку й відкрити вогонь з усієї артилерії корабля, щоб прорубати в потоці борозну на п’ятсот кілометрів завглибшки.
Вогонь на тринозі втік углиб жару, зачаєний у глибині, тільки тлів.