Жодного звуку не долинало з порожнечі, аж тут сипнув із сухим шелестом сніг, густий і колючий, наче хотів покарати Антона за бажання відступити.
Дощ, як крізь підситок, сіяв — густий та дрібний; з землі вставала важка пара, закутувала усе в своє вогке запинало, котре не давало бачити, що діється на землі.
Поки Канае роздумував, густий морок поволі, наче вві сні, заповзав у душу й незабаром поглинув його свідомість — так гасне на далекому видноколі хмара, освітлена останніми променями сонця.
Вся середина колотиться і прямо розповзається, наче кисіль.
Дорога тут петляла ущелинами і крутими перевалами, а незабаром пірнула в густий старезний праліс, що покривав західні схили гірського кряжа.
Чоловік у плащі натиснув залізну клямку, відчинив двері - в затхле повітря підвалу війнув густий сморід.
Вони рватимуть вишні у вербові кошики, у цинкові відра — і густий солод першої любові п’янитиме їхню ще не оспалу кров.
Стеф Боро дивився на нього якось розсіяно, примружившись, мовби намагаючись розгледіти його лице крізь густий туман.
Світла було мало — якийсь напіврозводнений кисіль.