Голос на час замовк, бо біла рука вкинула в рот вишню, але знов пісня почалась, гіллячка нагнулася, і Радюк побачив все Галине лице з чорними тонкими бровами, з тонким, неначе виточеним носиком.
Маленька суха гіллячка впала на її сукню; вона звела очі, гіллячка впала з платана.
Я подолав уже півсхилу, як гіллячка цвьохнула по голові і зняла петлюрівку.
От яка-будь гіллячка — і вже кінь готовий, та ще який !
Коли вже назбирала досить сухого гіллячка й почала його в’язати, раптом почула, як хтось стогне та так жалібно-жалібно.
Від того дивний жах заколисав і запестив її душу, вона побачила, що її тіло — суха гіллячка, що її руки — хмиз, а ноги — поламані пагони.
І саме в цю мить глухо тріснула гіллячка на дереві.
Гіллячка, що вдарила по обличчю, примусила опам’ятатися.
Камінчик, скотившись із-під ратиці корови, або суха гіллячка, зачеплена ногою, справляли такий лускіт, наче щось велике валилося в горах і розсипалось.
Гіллячка була нестерпно гірка, Грицик кривився і раз по раз чвиркав на землю.