Поспішає гінець — боярин Юрій Семкович до Константинополя: щоб не було так, як хо чуть прихильники українця-мит рополита Кли ма Смолятича і прихильники грека-мит ро полита Константина.
Хто знає, чи поїхав би він і третього дня до Черна, коли б не прискакав звідтам гінець та не сказав: на князя чекають нарочиті мужі.
З них понад сотню — загинули, як доносить цей гінець.
— То мій вельможний батько … — Вибачте, пане , — відповів гінець.
У Дубовляни прибув «гінець», там стривожилися, готуються відбити напад партизанів.
Поки гінець розповідав, зібрання військової старшини та значкових панів Тиріонового вельможного батька принишкло так, що єдиними звуками у довгій, з протягами кімнаті залишилися тріск та шипіння полін у комині на одному її кінці.
Гінець кинув на Тиріонових дикунів короткий зачудований погляд, а тоді впав на одне коліно перед князем Тайвином.
Третього дня гінець знов повернувся додому та й каже:
Довго бути Мирославом та Стражиславом вам не можна — від Повелителя має прибути гінець з запитом про ваше перебування.
Він щосили наляг на «весло», коли це другий гінець з берега вцілив у гілку за облавком.