В голосі Алісії відчувалася гіркота, у погляді - до кір.
Сердечна гіркота підступила йому до уст зневажливими й прикрими словами.
Можливо, гіркота, яку я відчував, передалась і моєму голосу.
На цю думку щоки їй запалали й гіркота залила серце.
В душі мимоволі народжувалися біль і гіркота, але я стояв, дивився на відступаючих, намагаючись надати своєму обличчю байдужого виразу і нічим не видавати своїх справжніх почуттів.
Кажучи це, вона засміялася, проте в голосі її забриніла гіркота.
Тож водилися й водилися, доки здолала Йвана гіркота і доки задавив він лева.
Гіркота — в кожнім слові і … якась ледве вловима іренія.
Надмірність і справді призводить до кривди; без кінця чавити помаранчу — потече гіркота.