Багато людей в місті, які знають нас давним-давно, теж не вірять.
Сонце пекло його в поголену голову, з якої вже давно хтось збив чалму, піт лився по щоках, султан облизував шершавим язиком пересохлі губи …
Полковник давно вже зиркає на мене і, гадаю, збирається заслати нас в інший кінець галактики, де точаться запеклі бої.
И если ветер, пролетая, Упавший лист пошевелит, Она немеет, и дрожит, И робко к сердцу прижимает Свое единое дитя, Свою единую отраду, Незрящей памятью следя Давно минувших дней усладу Печальной юности своей.
Давно на світі ходить рада, Що гріх пишатися і других зневажать, А треба пам’ятать: Хто вище злізе — дужче пада.
— Так, так, але то було давно , — заперечив Глоїн.
Іль приголомшений, бо він уже давно забув цю історію, адже життя йде далі.
— Я вас давно чекаю , — сказав чоловік і подав руку.
Невідоме було походження цього вислову — мабуть, його придумав якийсь давно померлий мудрець, але ж вислів зберігся впродовж багатьох століть і на прийдешні віки.
Мабуть, давно вже не балакала стара так довго; на щоках у неї виступили червоні плями.