Мене могла помітити лише біла дама на даху кабіни, але й вона не дивилася сюди.
Класна дама за звичкою поставила мене з Оленочкою.
Справді, вона сьогодні інша, вона не дама, а дівчина, зовсім молода, на диво тонка дівчина, а розпущені коси роблять її просто невинною.
Справді, дама й досі лежала па канапі в такій самій позі, як розповідала стара, і Перегрінусові здалося, що ніяка людська мова не спроможна віддати словами ті небесні чари, які випромінювала вся її чудесна істота.
Із стін дивилися на неї самі пейзажі й натюрморти, а також знайомі вже картини: «Швець» Маковського та «Дама в ліловій сукні».
— з легкою заздрістю каже, похитуючись, дама в обпісяних панчохах.
«Пані, він сказав, що, якщо трапиться і до мене прийде дама, скажіть їй, що в Бетховена найкращий твір … ось, я записала …»
Ви інтелігент , — дама вдячно йому посміхнулась, але не сіла.
— Так, ця гарненька молода дама приходила годину тому.