Треба складати речення з відповідними словами [омонімами] настільки повно, щоб слово не було в даному конкретному випадку двозначним і цим би не затемнювався зміст цілого речення.
Він зрозумів уїдливе, двозначне запитання. Воно поцілило в серце нищівним ударом, збило йому пиху.
— Але чи не здається вельможному пану, що цей Сагайдак зайняв досить двозначну позицію?.
Тільки Стасик. все кидав двозначні жарти, від яких болісно червоніла і мало не плакала дівчина.
— Моя дружина — свята! — відповів [Підопригора] з гордістю і неприязню: терпіти не міг двозначних натяків і масних розмов.
Двозначний погляд, холодні зіниці, безвиразне, з правильними рисами обличчя, звернуте до мене під одним і тим же кутом.