— Держи-дерево , — вражено прошепотіла тітка Павлина.
А держи-дерево було майже поруч: обплело весь стовбур, намацувало батогами нашу гілляку.
— Держи свою тачку, да , — він підморгнув мені й усміхнувся.
Гуляй собі на здоров’ячко, та тільки держи коня в сідлі, а шаблю при боці, бо гляди, коли б ляхи не накрили нас мокрим рядном !. .
При ньому ти, будь ласка, держи язик на прив’язі …
«То пам’ятай , — якось дуже серйозно сказав батько , — це дуже важко … Треба бути розсудливою … держи себе в руках … — На порозі він обернувся : — Може, все-таки виїдеш ?»
Тепер, сину, їж борщ із грибами — держи язик за зубами !
— закричала тітка Павлина: держи-дерево ворушилося вже у неї за спиною.
На списах, на сокирах, на все готовий, а. як забачить німця ще здалека, то так до нього рветься, що хоч на мотузку його держи.