Назагал роман В. Кожелянка «Дефіляда в Москві» є помітним артефактом у суч. укр. літ. процесі, й не варто робити вигляд, ніби це пересічне явище.
Це була дефіляда уздовж кількох сотень метрів свободи — слова, жесту і підприємництва.
Раділи, як справно пройшла дефіляда та вправи на полігоні.
Ще на рідній землі, як творилась наша Дивізія і у Львові відбувалася перша дефіляда, що її я провадив, нас кількох діячів ходили до митрополита Андрея Шептицького прохати благословення для І УД.
В образі хорунжого Дмитра Левицького, героя роману «Дефіляда в Москві», автор вивів образ і патос справжнього патрійота України, яко ж і славу нації та смерть ворогам !
Дефіляда військ держав-переможців мала розпочатись о дев’ятій годині за московським часом.
Письменник назагал пише коротко, сухо і парадоксально, але є лінія в романі «Дефіляда в Москві», де автор відступає від своєї звичної манери, і читач поринає у запашне буяння ліричної прози.