З самого початку він вирішив провести сторонніх на Чайчин дзьоб, не розкриваючи таємниці проходу.
Цирульник згадав, що його давно палить спрага, схопив лелечий дзьоб і спустив його в темну прірву криниці.
Тоді журавлик взяв у дзьоб суху травинку і, схилившись до здорованя, полоскотав йому у носі.
Він зіщулився в кріслі, підібгавши худорляві коліна аж до свого яструбиного носа, й так сидів, заплющивши очі й виставивши вперед свою чорну глиняну люльку, схожу на дзьоб якогось химерного птаха.
Приміром, годувавши курчат, відокремили кілька десятків зразу, щойно ті вилупились, і годували їх десь з місяць, укладаючи поживу прямо у дзьоб, як це роблять птахи.
Та коли одна з цих жахливих потвор занесла над ним свій страхітливий дзьоб, він не розгубився.
Гайворон пробував дзьобати ланцюги, та вони були надто міцні, тому його дзьоб тільки відбивав скалки.