І як спадає захисна завіса навколо божевільного князя Дривегоціуса — ні, не спадає, а розходиться в сторони, впускаючи всередину княжого супротивника.
І тоді починає сама від себе підніматися на передній стіні завіса.
Раптом завіса, що відділяла передпокій, безшумно відсунулась і високий, чорнявий чоловік із обличчям, побитим віспою, з’явився, мов дух, в атрії.
Поки завіса пішла вгору, я почав нервово трясти ногою.
З сухим тріском розлігся важкий громовий залп, і золотом освітилася струмениста завіса дощу.
До літа залишалось іще п’ять місяців, але відчуття було таке, наче позаду щось прошелестіло і впало, як завіса спустилася.
І та завіса ніби впала на лиман і вкрила його блискучими полотнищами од берега до берега.
Коли відкрилася завіса й коли дивна Маруся з того нереального, розігруваного на дерев’яному помості світу предстала перед морем мерехтливих очей світу реального , — всім її стало дуже жаль.
Дощова завіса погустішала — і далекі гори потонули в імлі.