Це були вищі особистості - сам папа Урбан, графиня Матільда, а вищі особистості творять доброчинство лиш керуючись вищими цілями.
Апостол Павло каже: «Доброчинство ніколи не пропаде намарно».
Чому досі не переконали кожного католика, що вбити схизмата — це доброчинство перш за все для нього самого, бо чим довше житиме на світі схизмат, тим більше нагрішить !
Тому вони легко прощають тим, хто чинить їм кривду, так само, як забувають доброчинство.
Отож, збагачене універсальною владою, самоусві домлення існує як загальне доброчинство, або ж є багатством, що й саме становить об' єкт свідомості.
Тільки ж яку ціну захоче графиня Матільда за своє доброчинство?
Ніяка собака не згадає про його доброчинство; ніхто не відважиться, щоб утерти його смертний піт, бо й це буде небезпечно.
Вони ж доброчинство своє таїли і сповістити ніяк же не хотіли.
Отже, доброчинство, яке полягає в по чуттях, матиме значення тільки цілком одиничної діяльності, допомогою в разі потреби, що не менш випадкова, ніж миттєва.
Доброчинство колись і сьогодні - не таке вже й диво