Ідуть, щоб віддати доземний поклін Віщому Гугулові.
Пересилають доземний поклін свому добродієві, а малий Грицько руки свого хресного батька цілує.
— Доземний поклін, милості вашій, Маріє Федорівна, і вам, Мотре Василівна !
— Якщо так, то доземний поклін тобі, Мотре Василівно , — говорив гетьман , — а ти, Василю Леонтійовичу, і ви, Любове Федорівна, звольте прийняти до відома, що з усіх ваших скарбів найкращий і найцінніший — отсей !
— вигукнув і Найда, віддаючи майже доземний уклін.