На сході край самої землі вже з темені ночі вививався досвіт, і ніде анішелесь — навіть вода у броді заснула, тільки ще різкішими стали пахощі татарського зілля, матіоли і відволоженого жита, що мало журбу вдовину і сивину вдовину.
Виїхавши з шкільного подвір'я, Торентій Іванович повернув не в село, а до річки, між деревами якої вже волохатився досвіт.
Тілько досвіт кинув першу золоту стрілу на Розп’яття з чорного дерева, Добриня побачив ігумена в саду, на ранних молитвах.
Степовий досвіт, стулений росами, голубів понад тирсу, нічний шепіт трав западався в туман.
Нарешті недільний досвіт з-за Красного груня являвся на землю ясніючим пругом.
Чисті пливуть порожнечі крізь тебе, крізь мене, крізь досвіт
Відбилися будьте набік, грань сховалася за горбовинням, зате на сході блимнула біла стрічка , — досвіт.
— А от є інші в людини броди блакитний, як досвіт , —. дитидсз-ва, потім, наче Сон , — хмільний брід кохання, далі - безмірної роботи. і турботи, а зрештою — рукі і прощання.