— починала поволі шаленіти сіра, як досвіток, Алла.
І перед очима в неї поставав холодний, майже осінній досвіток у березі Славути, й кілька впійманих острів, і зацькований погляд людини в ямі під кручею.
Стояв вогкий і холодний зимовий досвіток, і, поки ми поспішали під' їзною алеєю, зуби в мене дрібно цокотіли.
На спориші посеред двору застиг, заплющив очі, вслухаючись у теплий літній досвіток, у те, як ноги лоскітно холодять краплі, збиті його ходою …
Над досвіток — метушня: гукають прислужників, товпляться виночерпії, кухарі.
На степі вставав досвіток прозорим, погідним липневим ранком.
Схопилась, вирівнялась і, взявшись по-дівочому за щоку рукою, навмисне грубо, передражнюючи горлату якусь із досвіток дівку, залящала, як десь на леваді: Зеленая ліщинонько, Чом не гориш ти, все куришся …
Ластівки сталевими ключиками отвирали досвіток, їх дробина шепелявила в гніздах.
Холодний досвіток минув у напружених до болю в скронях роздумах.
Вже був досвіток, перший подих нового дня, знайомий лише тим, хто працює вночі.