Психологія є думкою першого ступеня; вона підходить до розуму в такий самий спосіб, у який біологія підходить до життя.
Цікаві, мов людські дитинчата, вони могли спілкуватися лише з дивними, передаючи образи, що укладалися в слова, від розуму до розуму.
Шляхом до контемпляції є розвиток і удосконалення нашого розуму і волі, цілої нашої душі.
А потім чорний космос вривався в людину, і вона розчинялася в ньому, стаючи його часточкою без волі, без розуму.
Що-ж його в бога діяти? чи в людей ради питати, чи своєю головою хисту доходити, щоб одвадити Антона від тієї лайки?
Учений вважає їх ідеальними, оскільки вони є породженням ідей розуму.
Як тільки Дімам дістався до свого племені, то всі подумали, що він зійшов з розуму.
Ні, йшов, куди веліла йому душа й питався рідко в розуму.
Із такого розуміння пізнання випливає, що знання будується радше «згори», а не «знизу», що без дій розуму та розсудку наш пізнавальний досвід просто неможливий.
Ми ж безцеремонно вирвали у неї дискретну частку добутого розуму.